Чому висоту 8500 метрів на Евересті називають «Зелені черевики»


Ім’я індійського альпініста Цеванг Палжора знають далеко не всі, а ось його прізвисько – Зелені черевики – відомо всім альпіністам. Примітно, що прізвисько це Палжор отримав вже після своєї смерті, і сьогодні кожен, хто піднімається по Північному схилі на Еверест, знає, що Зелені ботики – це відмітка 8500 м.

Трагедія, що трапилася на Евересті в травні 1996 року, отримала назву Трагедія на Джомолунгми (англ. The Everest disaster), і про неї, безумовно, чув кожен, хто навіть трохи цікавиться горами і альпінізмом. Взагалі, 1996-й став страшним роком для підкорювачів Вершини світу – в той рік вниз не спустилося 15 альпіністів, і саме 1996-й став найтрагічнішим роком в історії Евересту.

Отже, в травні 1996-го старший констебль Цеванг Палжор був одним з шести альпіністів Індо-Тибету прикордонної служби (Indo-Tibetan Border Police, ITBP), скоряли Еверест. Крім власне підкорення гори у альпіністів була й інша задача – вони були першими в цьому сезоні і прокладали стежки і кріпили троси, якими потім користуються інші альпіністи. Коли на схилі гори почався буран, троє вирішили спускатися, а троє інших, серед яких був і Палжор, прийняли рішення йти далі.

10 травня о 15.45 Палжор і його товариші Цеванг Саманлі (Subedar Tsewang Samanla) і Дорже Моруп (Lance Naik Dorje Morup) зв’язалися по рації з базовим табором і повідомили, що досягли вершини.

Встановивши прапорці, альпіністи здійснили релігійний обряд і вирішили спускатися, але жоден з альпіністів так і не дійшов до табору. Говорили, що з проміжного табору їхні товариші бачили два вогника налобних ліхтариків – це приблизно та були Палжор і Моруп.

Кілька наступних днів на Північному схилі бушувала сніжна буря, і рятувальні загони поверталися ні з чим. До речі, незважаючи на погану погоду, 11 і 13 травня японська група альпіністів з Фукуока (Fukuoka) піднімалася на вершину. Пізніше розгорілися бурхливі суперечки – японці зустріли трьох індійських альпіністів, обморожених і потребували допомоги, але продовжили сходження, так і не запропонувавши їм допомоги. Пізніше розгорілися бурхливі суперечки – японці зустріли трьох індійських альпіністів, обморожених і потребували допомоги, але продовжили сходження, так і не запропонувавши їм допомоги. Втім, самі японці звинувачення відкидали.

Тіло Цеванг Палжора було виявлено трохи пізніше, на позначці 8500 метрів – він лежав скрюченими, обличчям вниз, і лише його зелені альпіністські черевики яскравою плямою виділялися на білому снігу. Зняти тіло Палжора з гори технічно дуже важко, а тому він так і лежить там. Суперечка про те, чи могли допомогти Палжору японські альпіністи, так і залишається незакінченим.

Отже, піднімаючись на Еверест по Північному схилі гори, на висоті 8500 метрів, тобто буквально за кілька сотень метрів до вершини, можна побачити Цеванг Палжора-Зелені боти. Він до цих пір там, його тіло добре видно з стежки. Його прізвисько – Зелені ботики – міцно увійшло в лексикон Евересту, і стало набагато більш відомим, ніж ім’я самого індійця, старшого констебля Індо-Тибету прикордонної служби.

У 2007 році британський альпініст Ян Вуделл (англ. Ian Woodall), який також був на Евересті в травні 1996 року і вів південноафриканську експедицію, зробив спробу дістатися до тіла Палджор і захоронити його на горі. Через зіпсувалася погоди його планам не судилося здійснитися.

За трагічних збігом в 2006 році у Палжора з’явився ‘сусід’ – англійська альпініст Девід Шарп (David Sharp), який підкоряв вершину один і так не зумів спуститися вниз. Так, тіло Шарпа лежить зовсім поруч, і в усьому цьому ще ясніше звучить трагедія – адже повз вмираючого, замерзаючого Шарпа пройшли вгору і вниз кілька груп, і ніхто не допоміг (і навіть не зробив спроб) допомогти йому.

Так, Зелені черевики, відмітка 8500 метрів на Північному схилі Евересту – це якесь нагадування про те, що навіть в найвищих і важких горах необхідно залишатися людиною, а не тільки підкорювачем суворої вершини.