Географічні застережливі назви

Якщо спробувати розглянути географічні назви не погоджується їх звучанням, зумовленого походженням різних мов, а за змістом, можна дізнатися безліч цікавого про об’єкт, який його носить, про його природні особливості або навіть про історію його відкриття. Існують географічні назви, нібито попереджають мандрівника, застерігають його від необдуманого вчинку.

Так познайомимося ж з найвідомішими з них. Почати хоча б із загадковою Африки. Подібно величезному хвилелом, далеко вглиб Індійського океану врізається півострів Сомалі зі своїм мисом Гвардафуй, назва якого перекладається як “Бережись!”. Ця назва мису дали арабські купці. Колись, щоб позбутися від конкуренції з боку європейців в торгових відносинах з Індією, араби розпустили чутки, ніби на східному березі Сомалі півострова розташована гора, яка складається з магнітної руди. Нібито вона враз витягує цвяхи та інші металеві деталі з обшивки пропливають повз кораблів, і ті одразу йдуть на дно. Торговельні зв’язки розвивалися, все більше кораблів пропливало повз Африки, і міф незабаром була спростована, але, нібито в пам’ять про людські омани незвичайна назва мису дійшло до наших днів.

На сході африканського континенту знаходиться невелика затока під назвою Таджура, що перекладається з арабського як “пекельна пащу”. Дійсно, тільки уявіть собі частину Аравійського моря з яскраво-синьою водою, яка, як здається, ось-ось закипить від розпечених сонячних променів. З раннього ранку термометр тут показує вже +30 гр.С в тіні, ну а вдень температура варіюється від +46 до 50 гр.С. І при цьому навколо стоїть повна тиша. Здається, ніби назва затоку отримав випадково, але протягом пари місяців в році, коли з пустелі приходить сухий і гарячий вітер з піском хамсин, заливши Таджура, оточений невеликими, абсолютно голими горами із згладженими вершинами, дійсно нагадує відкриту пащу якогось величезного монстра.

Недалеко від нього розташований Баб-ель-Мандебська протоку, назва якого в перекладі з арабського означає “протоку сліз”. Таку назву цей вузьку протоку між Індійським океаном і Червоним морем, як вважається, отримав в стародавні часи, коли бурхливі тут пасати не давали вітрильників долати протоку.

Через вітрів пасатів з’явилося і назва столиці держави Мавританія – Нуакшот. У перекладі мови берберів Нуакшот означає «місце де шумить вітер»

Завдяки вітрам отримали свою назву і деякі інші географічні об’єкти. Наприклад, назва міста Баку, столиці Азербайджану, в якому буває до 300 вітряних днів на рік, і головного столиці південноафриканської країни Намібія – Віндхук означає “удар вітру”.

Ім’я однієї з гірських вершин на Північному Уралі, Тельпоз-з означає “гніздо вітрів”, а місто Оймякон в Якутії, в якому знаходиться “полюс холоду” Північної півкулі, означає в перекладі з якутського “скажена холоднеча”.

Прибережна частина Намібской пустелі, що в південно-західній Африці, між річками Оранжева і Кунене, носить похмуру назву Берег Скелетів. Ця місцевість дійсно негостинна – величезна піщана пустеля, практично позбавлена рослинності, об неприступні береги якої розбивалося безліч кораблів. Нещасні, яким вдавалося дістатися до берега, в основній масі гинули в жорсткій пустелі. Звідси і з’явилося жахливе Берег Смерті або Берег Скелетів. Правда, зараз ці жахливі назви змінило менш криваве – Берег Алмазов, тому як в пустельних пісках були виявлені великі цих каменів. Район Берега Смерті є забороненою зоною і належить найбільшій в світі алмазної компанії Опенгеймер.

А зараз перенесемося в північно-західну частину Атлантичного океану, до північноамериканського півострова Нова Шотландія. Район цей є надзвичайно складним для судноплавства через численні мілин, постійних туманів і дуже частих штормів. У цих жорстоких водах загинуло безліч кораблів, тому узбережжі півострова рясніє назвами, що нагадують про велику кількість трагедій, що відбувалися в різні роки у цих похмурих берегів.

Наприклад, на докладних картах можна побачити миси Страждань, Смерті, Муки, Диявола, Помилки, затоки Відчаю і Відданою надії, рифи Мертвого моряка, Смерті та інші. А недалеко звідси знаходиться Сейбл, він же – “Острів загиблих кораблів”.

У Тихому океані, біля берегів Аляски, існує кілька скелястих островів, що мають вельми виразні іспаномовні назви: Альбреоло (або “пильнуй”), Кіта Суен ( “не спи”), Аларгетто (або “з дороги”). А в південній частині Південної Америки біля берегів Чилі є острів Десоласьон ( “горе”) а також мис Пунто Мальдонато (перекладається як “приносить нещастя”).

А чи знаєте ви, що довгий час на карту були нанесені Острови Диявола? Це сталося в далекому 1502 р Тоді іспанський мореплавець Бермудес раптово відкрив серед Атлантичного океану групу невеликих островів, оточених смертельно небезпечними для будь-якого корабля рифами і мілинами. Насилу минувши ці місця, Бермудес назвав відкритий їм архіпелаг Островами Диявола. Дивно, але саме ці мілини й рифи і стали причиною освоєння островів Диявола. У 1608 році тут затонув англійський корабель, який доставляв в Америку групу європейських переселенців. Пасажири цього корабля стали першими поселенцями на раніше незаселених островів Диявола, ну а капітан Джордж Сомерс був призначений першим губернатором.

На превелику радість колоністів, грунт на островах виявився вкрай родючим, а океанічний клімат був м’яким і здоровим. Через деякий час Острови Диявола отримали назву Бермудські – на честь їх першовідкривача.

Чи відомо вам, що ще зовсім недавно, десь до середини двадцятого століття, значна частина Аравійського півострова, яка прилягає до Перської затоки, носила назву Піратський берег?

З давніх часів тут пролягали найважливіші торговельні шляхи, які зв’язували Європу і Північну Африку з Китаєм і Індією. Адже не випадково Перську затоку потрапив на сторінки відомої книги “Тисяча і одна ніч”, як море Синдбада-мореплавця. Природно, торгівля тут в ті часи супроводжувало піратство з боку місцевих шейхів. У 1820 р, скориставшись розрізненістю і слабкістю дрібних арабських князівств, вибравши як привід боротьбу з піратами, Великобританія змусила правителів князівств підписати договір про охорону англійських кораблів, який дав їй необмежені права в цьому регіоні, тому як, разом з піратством, він повністю ліквідував незалежність всіх цих князівств.

Зараз Піратський берег перейменований в Договірний. Трохи пізніше невеликі держави, розміщені тут, об’єдналися в Федерацію Об’єднаних Арабських Еміратів і добилися незалежності. Казково багаті поклади нафти, які були відкриті в цьому районі в останні десятиліття, до цього дня привертають увагу великих держав.

Про небезпеки мореплавання на деяких територіях моряків попереджає безліч географічних назв на картах узбереж та інших материків. Наприклад, в південній частині докладної карти Австралії, можна знайти такі, назви як Ейвод-Бей, чи то пак “бухта, яку краще уникати”, і Ейкшіш-Бей (що перекладається як “неспокійна бухта”) і навіть більше говорить – Кейп Катастроф (він ж “Мис Катастроф”), що знаходиться на південному березі півострова Ейр.

Мис Небезпечний знаходиться на східному узбережжі північного острова Нова Земля, що в Карському морі. Ще пара говорять назв – Камінь Небезпеки, що знаходиться на південь від Сахаліну, і Пастки – маленькі острови в групі Курильських островів.

Переберемося ж на сушу. Одна з найбільших пустель Азії, що знаходиться в її центральній частині зветься Такла-Макан, що перекладається з древнього уйгурського мови як “увійдеш – Не вийдеш”. Старі легенди оповідають про людей, без вісті пропадає серед неозорих пісків пустелі, а ще – про покинутих містах і скарби, похованих під ними. Навіть відмінно споряджені експедиції не були готові серйозно заглибитися в центр цього царства смерті і пісків, що розкинулося більш ніж на 1000 км із заходу на схід і на пів тисячі кілометрів з півночі на південь. Велика пустеля здалася дослідникам тільки в середині минулого століття.

На заході Афганістану розташована пустеля Дашті-Марго, назва якої означає “залиш надію”. Ну а назва портового міста Богомайя, що відноситься до східноафриканської Республіці Танзанія означає “місце, де покинута надія” і переносить нас у жахливі часи работоргівлі. У минулі часи сюди привозили рабів з усього материка, щоб продати їх на місцевому ринку, найбільшому в Східній Африці. Кажуть, до сих пір тут є стовп з ланцюгами, в яких тримали рабів, прикріпленими до нього.

У Таджикистані є пустеля Яван, тобто “мертве місце”. Ця назва колись повністю відповідало дійсності, тому що потужні гірські хребти повністю ізолювали яванський долину від річок, що протікають неподалік, а значить і від води. Зараз за великим тунелю, який проклали в хребті Каратау, в долину надходить вода з повноводної річки Вахш (що в перекладі з таджицького означає “скажена”, так швидко несуться її води). Річка подарувала життя “мертвому місця” і перетворила яванський долину в квітучий район бавовництва і садівництва.

Назва азербайджанського міста Мінгечаур перекладається як “повертай назад, дороги далі немає”. Саме в цьому місці річка Кура, на березі якої і розташований місто, виходить на Куро-Араксинськой низовина з досить вузької ущелини, яке вона пропиляла в горах Боздаг (що означає “Сірі гори”). Зараз долина річки перегороджена в цьому місці однієї з найбільших і найпотужніших у Закавказзі гребель гідроелектростанції, а на місці ущелини створена велика Мінгечаурське водосховище, води якого зрошують значні масиви родючих, але посушливих земель. А колишній тупик змінився зручними дорогами.

Мертве море, а по суті, невелике озеро, яке розташоване в Західній, або, як її ще називають Передньої Азії, отримало назву за свою надмірну солоність, яка вбиває абсолют але все органічне життя. “Мертве озеро” – так в перекладі з мови місцевих жителів мансі називають озеро Самотлор. За абсолютно логічним причин в його водах немає абсолютно нічого живого. Колись місцеві жителі панічно боялися навіть підходити до похмурого озера. Правда, в наш час виявилося, що Самотлор береже величезний скарб – під озером розташоване одне з найбільших нафтових родовищ Росії. Зараз берега озера заселені.

Назва північноамериканського штату Каліфорнія перекладається з іспанського як “розпечена піч”. Саме в цьому штаті розташована знаменита Долина Смерті, що представляє собою глибоку долину між гірськими хребтами Амаргоса на сході і Парамінт на заході (нагір’я Великого регіону США). Цей розпечений шматок піщаної пустелі розташований на 85 м нижче рівня моря. Температура повітря насиченого отруйними випарами, влітку тут не падає нижче +40 гр.С, а іноді досягає +57 гр.С. Іншими словами, ця пекельна спека лише трохи поступається самій високій температурі на планеті, зафіксованої в Африці. Тутешній пісок нагрівається до 85 а іноді навіть до 93 гр.С. З січня по жовтень грунт так розпечена, що навіть мухи не літають, а просто повзають, щоб не спалити крильця, а ящірки постійно перевертаються на спини, щоб остудити обпалені лапки. Навіть дощові краплі не досягають землі і випаровуються прямо в повітрі. При таких температурних умовах людина втрачає близько літра води на годину, і, якщо не може заповнити запас, вмирає.

Долина Смерті це найпосушливіше місце в Північній Америці. В середині долини знаходиться солоне озеро, довжина якого перевищує 10 км. Свого часу тут померла страшною смертю велика група золотошукачів, після чого і закріпилося за цим місцем його жахливу назву.

Так само похмурі і назви деяких ділянок Долини Смерті – наприклад, Миш’яковий дол, Трупний каньйон, Згубний распадок, Ущелина Мерців, западина Останній шанс, каньйон Відчаю, ущелини Кинутого фургона і Ста чортів, піки Безголових, Похоронний і багато інших. У 1966 р французькому офіцерові Жан-П’єр Марканов всього за 10 діб вдалося подолати майже 200 км Долини Смерті і стати першим, хто повернувся з цього пекла живим.

У Північній Індії знаходиться гірську ущелину, яке називають Долиною Семи Смертей. Якщо вірити чуткам, до останнього часу звідти не зміг повернутися ще жодна людина. Добре оснащена експедиція, що складається з індійських учених, побувала там і встановила, що долина рясніє смертельно отруйними зміями, а велика частина рослин виділяють сильнодіючі токсичні речовини. Найнебезпечнішим місцем долини вважається місцеве озеро, що відноситься до “газованим”. Час від часу з надр водойми виділяється чадний газ, що заповнює всю долину.

У Китаї, поблизу Турфанськой западини, знаходиться так звана Долина Чортів. У цій долині трапляються неймовірно сильні бурі, настільки потужні, що під час буйства стихії в повітря з оглушливим гуркотом злітають камені, іноді досягають за величиною розмірів яйце. Природно, такі камені, несомих потоком, можуть знищити все живе. Жахливий ураган стирає і розмелює все на своєму шляху. Кажуть, що назва ця долина отримала ще в давнину, коли найсильніший ураган буквально стер з лиця землі випадково потрапив в нього великий караван з сріблом. Розгніваний китайський імператор наказав покарати за це зловісну долину, побивши її батогами. У 1986 р ураган, що пронісся тут, зміг підняти в повітря 13 учнів і, віднісши їх на відстань в 20 км, обережно поставив на піщані бархани – дивно, але ніхто не постраждав.

На земній кулі існують і “долини духів”, одна з яких розташована на північному заході США. Вся рослинність долини однаково отруйна і для людей, і для тварин. Цей феномен пояснюється потужним родовищем сірки на її території.

Місцеве населення Центрального аймака Монголії неодноразово спостерігало, як в дні весняних гроз блискавка постійно вдаряла в землю в одній з долин. Згідно з легендою, таким чином духи перевіряють збереження захованих ними тут величезних скарбів. Після сучасного геологічного дослідження надр долини, вчиненого за цією “підказкою”, на її території відкриті багаті родовища міді, молібдену і кам’яного вугілля. На базі цих родовищ був побудований промисловий місто Дархан (в перекладі – “коваль”).

Поговоримо про Європу. Тут, за свою суворість і важкодоступність, центральна верхня частина гірського хребта Піренеї, що знаходиться на кордоні Іспанії з Францією, отримала назву Маладетта. У перекладі з іспанського воно означає “прокляття”. Таку ж назву (Прокляття) мають і гори в Північній Албанії.

Настільки ж виразними є назви таких вершин Уралу, як Юрма ( “не ходи”) і Ямантау ( “погана гора”), і Ушба ( “вертеп відьом”), що знаходиться в горах Північного Кавказу