Питання без відповідей – Наска, Стоухендж та інше

У пустельній місцевості неподалік від Перуанських Анд розташована невелика долина під назвою Наска. Вже не одне десятиліття назва цієї загадкової місцевості вперто не сходить зі сторінок всілякої наукової і науково-популярної літератури. Так що ж приваблює така пильна увага вчених до цього крихітному куточку нашої величезної планети?

Справа в тому, що долина Наска являють собою разюче рівний ділянка земної поверхні з довжиною, що становить 60 км і шириною 2 км. Долину поділяють рівні, частково паралельні смуги. На її поверхні «намальовано» також величезна кількість кіл і спіралей, що особливо дивно, тому як в стародавні часи мешканці цього материка не були знайомі не тільки з геометричними фігурами, але навіть не знали звичайного колеса.

У той же час серед цих загадкових узорів (понад 13 тисяч різноманітних ліній і фігур) розташована величезна галерея під відкритим небом, яка складається з 788 різноманітних малюнків тварин і рослин гігантських розмірів. У їх числі, наприклад, дві лами, довжина кожної становить 20 м, ящірка величиною в 180 метрів, а також десятки зображень різноманітних мавп і птахів довгою по 250 м кожна. Колме того, в долині є малюнок людини-гулівера з висотою близько 620 м. Особливо вражаюче 46-метрове зображення дуже рідкісного павука “ріцанулея”, який не живе в цих краях, а мешкає в заболочених районах глухих джунглів Амазонії. Павучок цей за розмірами своїм не перевищує 6 мм, а одна з його лапок трохи подовжена і трохи викривлена, якщо порівнювати з іншими. Незрозуміло, яким чином древні художники змогли побачити таку крихітну деталь будови павучка, якщо сучасним ученим вдалося виявити її тільки зовсім недавно, та й не без допомоги мікроскопа.

Так кому ж знадобилося так незвично розмалювати цей глухий куточок перуанської пустелі, а головне – з якою метою? Вже не одне десятиліття науковці з різних країн безуспішно намагаються розкрити таємниці долини. Таємничі лінії і малюнки в Наска, а також розкопки, проведені в цьому районі, показали, що колись тут процвітала досить своєрідна індіанська цивілізація. Відповідно до думки частини вчених, величезні малюнки були сільськогосподарським календарем, за допомогою якого визначалися дні сонцестояння. Надалі люди покинули ці місця, що перетворилися в кам’янисту пустелю. Чому? Розкрити цю таємницю змогли польські вчені. Під час розкопок неподалік від гігантських зображень, ними були виявлені явні сліди якоїсь природної катастрофи величезної руйнівної сили. Всі селища, що знаходилися тут, буквально змило потоками каламутної води, яка хлинула з сусідніх гір. Катастрофа повторилася 980 років тому, залишки будівель зараз витягують з-під каменів і скам’янілої глини.

Як вважають інші вчені, Наска цілком могла бути якимось аеродромом. Ну а швейцарець Еріх фон Денікен, свого часу зняв гучний фільм “Спогади про майбутнє”, озвучив версію, ніби тут розміщувалася посадочний майданчик для інопланетних літальних апаратів. Дійсно, для чого ж ще могла стати в нагоді древнім жителям Перу ця дивна розмітка на землі? Але при чому тут тоді “картинна галерея”?

У той же час деякі вчені стверджують, що, так як грунт Наски досить м’яка, жоден космічний корабель не зміг би приземлитися на розкреслену територію і не зруйнувати при цьому креслення і малюнки. Також тверда поверхня необхідна і для зльоту.

Найімовірніше, в долині знаходилася якась культова або ж астрономічна майданчик.

Тієї ж думки дотримується німецький математик Марія Райхе. Вона присвятила майже півстоліття розгадки дивних таємниць долини. Райхе вважає, що всі лінії і фігури Наски являють собою астрономічний календар, створений древніми перуанців. Поки незрозуміло тільки одне – чому у нього такі гігантські розміри, адже такі зображення можна побачити лише з висоти пташиного польоту.

Але може бути жителі долини дійсно літали на повітряних кулях або на будь-яких інших апаратах? Тим більше що недавно серед инкских коштовностей в музеї столиці Колумбії – Боготі був виявлений незвичайний експонат – статуетка, зроблена з золота. Її форма нагадує модель надзвукового літака. Якщо так і є, то звідки древні інки дізналися про таких літаках і чому ж ніде не збереглися ніякі останки хоча б одного з них?

Правда, в Єгипті, ще в кінці минулого століття, під час розкопок в одному з нерозграбовані поховань знайшлася маленька скульптура невеликого планера. Більш того, створений по ній планер зміг злетіти.

Характерно, що опису літальних апаратів зустрічаються і в старовинних індійських епосах “Рамаяна” і “Махабхарата”. Ну а в джунглях Нікарагуа був виявлений наскальний малюнок тисячолітньої давності, на якому, за словами фахівців, може бути зображений літаючий апарат, оснащений енергоустановкою невідомого типу.

Нині долина Наска, за наполяганням М. Райхе, оголошена заповідною зоною. Правда, як часто трапляється, через нестачу фінансування відповідальність за охорону долини несе тільки одна людина – сама автор ідеї.

У 1968 р поблизу вулкана Дескабесадо-Гранде в чилійських Андах, на висоті 3200 м виявилися дві рівновеликі платформи з площею кожної по 350 кв. м. Вони викладені з квадратних блоків правильної форми і нагадують дві гігантські шахові дошки. За це вони і отримали назву Ель Енландрільядо.

У 1980 р в Перу, приблизно за 1000 кілометрів на південний схід від від столиці Ліми, в пустелі з вертольота була помічена подібна Наска, але значно менша “картинна галерея”. Тут теж зображені гігантські змії і лами на тлі безлічі смуг різної ширини і майданчиків в формі трапеції. У 1984 р перуанським пілотом Едуардо Еррані були відкриті і сфотографовані величезні малюнки рослин, звірів і людей в пампе Сан Хозе, що знаходиться за 450 км в південному напрямку від Ліми. Як і в Наска, вони створені глибокими борознами.

Величезний інтерес для багатьох вчених представляє ще одна перуанська загадка. Це гігантська фігура шириною 74 м і висотою 128 м, що має три симетричних “гілки” по обидва боки від масивного підстави на прямокутної підставці, витесана біля порту Піско, на північному березі схилу півострова Паракас. Товщина ліній зображення становить від 1,5 до 4 метрів. Ці лінії являють собою своєрідні виїмки, глибина яких досягає корінний породи – червоного порфіру, так само як і в Наска. Вчені назвали цей феномен Андским канделябром. Дивно те, “гілки” канделябра показують в напрямку долини Наски. Можливо, це свого роду маяк, призначений для літаючих апаратів далекого минулого? Як кажуть українські вчені Г. Е. Бурганський і Р. С. Фурдуй, малюнок знаходиться на одній прямій з долиною Наска, іншими словами на одній повітряній трасі.

Такі малюнки періодично знаходять і в Південній Америці, і в Північній. З висоти пташиного польоту в США було виявлено безліч подібних картин. Наприклад, в 1953 р на березі річки Арканзас в місцевості Поверті-Пойнс за допомогою аерофотозйомки були зафіксовані шість восьмиугольников, вписаних один в один. Діаметр найбільшої з фігур становить цілих 1200 м. Для чого і кому вони знадобилися в далекому минулому? Також геометричні фігури, утворені насипами, виявлені біля річок сойотов і Літл-Майямі в штаті Огайо. В районі міста Медісон, розташованого в штаті Вісконсін були зафіксовані малюнки, що зображають трьох птахів, розмах крил кожної з яких становить 62 м, а в штаті Джорджія виявили 40-метрову птицю, контур якої вписана в коло, а в штаті Огайо знайшлася змія завдовжки в 411 м, і навіть гігантські людські фігури. Одна з них, 46-метрова в Сакатоні (штат Арізона) і 51-метрова у містечка Блайт (Каліфорнія).

Подібність всіх цих зображень призвело Р. С. Фурдуєв і Г.Є. Бурганський до думки, що вони створені представниками якоїсь невідомої цивілізації, яка подорожувала по нашій планеті і раптом зникла.

Існує ще одна загадка, розташована в нашій частині світу. Напевно, багатьом знайома повість Конан Дойля “Собака Баскервілів”. Події, описані в ній, відбувалися в Стоунхендж на південному заході Великобританії – похмурої болотистій місцевості. Велика частина Похмурих боліт збереглася тут і сьогодні. Але ця місцевість зберігає набагато більш складну і важко пояснити загадку, ніж та, що була народжена фантазією письменника. Це монументальні кам’яні брили, усіяли болота Стоунхенджа. Розміщені вони не безладно, а в суворій математичної послідовності. Не так давно, використовуючи детальний комп’ютерний аналіз, було доведено, що комплекс цих древніх “мегалітичних”, споруд Стоунхенджа був створений на рубежі кам’яного і бронзового століття за кілька століть до загибелі гомерівської Трої. Споруди зафіксували всі крапки заходів і сходів Сонця і Місяця і дозволяють вести лік часу і навіть передбачати затемнення. Ось така астрономічна обсерваторія кам’яного століття. Чи могли тодішні місцеві мешканці звести таку споруду? Можливо, ми просто недооцінюємо древніх, і вони дійсно могли побудувати цей мегаліт.

Тим часом, якщо довіряти промайнула в 1988р. в пресі повідомленням, вченим доведеться міцно поламати голову над таємницею походженням ще одного загадкового об’єкта. Водолази, що досліджують мілководді біля Галапагоських островів, випадково знайшли кілька дивних стовпів висотою приблизно 4 метрів кожен. Стовпи складаються з якогось напівпрозорого склоподібного речовини, що має світло-блакитний, блідо-зелений, блідо-рожевий, і молочно-білий колір. Але справа далеко не в кольорі: поверхню цих загадкових стовпів настільки тверда, що не піддається ніякій обробці Жодним із відомих матеріалів і інструментом, і навіть циркулярною пилкою з алмазними зубами. Хоч шматочок стовпа не вдалося відщипнути навіть за допомогою малопотужних вибухів. Саме тому дивний рівносторонній трикутник (довжина сторони близько 25 см), що вирізаний кимось на поверхні одного з стовпів.

У зв’язку з виявленням цих об’єктів у вчених виникло безліч питань, ні на один з яких поки не вдалося знайти адекватну відповідь, так що пошуки тривають.