Повторні географічні відкриття

Озираючись на історію географічних відкриттів, можна побачити, що досить часто нові землі, відкриті експедиціями, з тих чи інших причин надалі довго не вдавалося розшукати на безкрайніх просторах океану. Йшли роки, та що там роки – десятиліття і століття, землі знову «перебувала», але вже іншими мореплавцями, і попадали на карту вже під зовсім іншими іменами. Тільки з часом виявлялося, що «нова» земля була вже давно відкрита.

Ймовірно, вам було б цікаво дізнатися про декілька подібних випадках.

Звернемо свій погляд в минуле, а саме в далекий-далекий 1567 рік. Саме в цьому році з порту Кальяо, який перебував в Перу, під командуванням капітана Альваро де Менданья почали своє довгу подорож дві каравели, споряджені віце-королем іспанської колонії в Перу для того, щоб знайти, нарешті загадковий Південний материк. В успіху цієї експедиції був зацікавлений не тільки віце-король – за пошуками Південного материка пильно стежили і багато багаті іспанські гранди. Справа в тому, що в Перу у них були величезні плантації і срібні рудники, постійно вимагали все нових і нових працівників, роль яких виконували місцеві індіанці. Про долю індіанців мало хто турбувався, тому не дивно, що на рудниках і плантаціях вони, виснажені важкою працею і голодом, хворіли і гинули тисячами. Колонізатори швидко зметикували, що ще трохи – і потік практично безкоштовних робочих рук вичерпається, а з ним вичерпаються і прибутку. Саме тому в головах грандів і оселилися мрії про новий материку з новими, більш сильними і витривалими, ніж місцеві індіанці, людьми. Також існувало припущення про те, що нові землі можуть бути багаті золотом.

Каравели йшли на захід вже більше трьох місяців, коли попереду, нарешті, з’явилася земля. Погляду мандрівників відкрилися невисокі гори, схили яких покривали густі тропічні ліси. Можна було розглянути і досить великі селища. Менданья був вражений відкрилися йому мальовничим краєвидом і вирішив, що, нарешті, приплив до північних берегів Південної Землі, де, як передбачалося, і повинна була знаходитися Країна Офір, звідки, згідно з легендою, біблійний цар Соломон черпав золото і дорогоцінні камені. На жаль, загадкова земля виявилася всього лише невеликим островом. Населення острова не дуже-то гостинно прийняло гостей, так що висадитися тут іспанці не змогли. Неподалік мандрівники побачили безліч інших островів, які зміцнили впевненість Менданья.

Після повернення в Перу, він відразу ж став розповідати своїм співвітчизникам про далеких островах, населених дикунами, а головне – про їх скарби. Але, по видимому, прекрасно знаючи характер цього казкаря, йому ніхто не повірив. Тільки через 30 років віце-король Перу знову направив експедицію до Соломоновим островам, відкритим Менданья. У другу експедицію вже неабияк постарілий капітан відправився вже на чотирьох каравелах, які везли настільки незамінний у справі “встановлення дружніх контактів” з місцевим населенням загін солдатів. Нова експедиція вибрала курс на захід уздовж 10 гр. південної широти. Досить скоро Менданья були відкриті нові острови, названі на честь іспанського віце-короля Перу Маркізькими. Друга група невеликих вулканічних, відкрита в ході плавання, отримала назву Санта-Крус ( “Святий Хрест”). Але, незважаючи на тривалі марні пошуки, Соломонові острови так і не були знайдені.

Капітан, всі надії якого звалилися, знайшов упокоєння на островах Санта-Крус, так і не завершивши справи всього свого життя.

З тих пір безліч експедицій з різних країн протягом сотень років марно шукали цей таємничий архіпелаг. Мандрівниками було відкрито безліч нових земель, але Соломонові острови, здавалося, назавжди загубилася в океанічних просторах. Лише тільки в 1768 р великий архіпелаг, невідмічений на жодній карті, був відкритий кораблями французької експедиції під керівництвом Луї Бугенвіль. Архіпелаг розташований на схід від острова Нова Гвінея, і, як виявилося, і був тими самими загадковими Соломоновими Островами, які так довго і безуспішно шукав Менданья. На сьогодні Соломонові острови – незалежна республіка.

Та ж історія сталася і з островами Таїті, розташований в південній частині тихоокеанських вод. Ще в 1606 році цей острів був відкритий іспанцем Педро де Кжейросом, а після його співвітчизники довго і безуспішно розшукували цю прекрасну землю. Зневірившись у її існуванні, географи навіть внесли її в списки, що складаються з “вигаданих островів”, і лише в квітні 1768 р острів був абсолютно випадково виявлений тим же Луї Бугенвіль.

Серед островів Кермадек, що розташовані на північний схід від Нової Зеландії, найпівнічніший з них носить дві назви – Рауль і Санді. Перше свою назву він отримав від французького віце-адмірала Брюрні Д’Антркасто ще в 1793 р Тоді острів був названий по імені рульового Жозефа Рауля, а вся група островів отримала назву одного з капітанів кораблів – капітана Хуана Кермадек. Але, мабуть, через погану інформованість, через три роки острів Рауль знову відкрив англійський капітан Рейвеном. Оскільки його корабель “Британія” приплив до острова в неділю, острів був названий повторно – Санді, чи то пак «неділя». Тим не думка, справедливість восторжествувала, і на переважній більшості географічних карт острів відзначений під своїм першим назвою. Він належить Нової Зеландії з усією групою островів Кермадек.

Час поговорити і про північній частині Тихого океану. Саме тут, в Беринговому протоці, що з’єднує Тихий і Північний Льодовитий океани, і роз’єднує Євразію і Північну Америку, распложена морський кордон між двома країнами – Росією і Сполученими Штатами Америки. Саме в цій місцевості, досить близько одна від одної розташовані два острови – американський Малий Діомід і російський Диомид Великий. Показово і те, що, крім державного кордону, вони розділені ще й так званої линів зміни дат. Тому, в годину коли на Великому Діоміда, настає новий день, можна подолати за все 4160 м до американського острова, і опинитися у «вчора», і навпаки. Служба прикордонників в цій зоні проходить в пекельно важких умовах, адже місцевість ця відома не тільки своїми суворими холодами, ізоляцією від Великої землі і бурхливим морем, але і непроглядними густими туманами, огортають острова більшу частину року. Саме через тумани обидва острова і були відкриті двічі.

У 1728 р перед командою судна “Святий Гавриїл”, на якому пливли учасники експедиції В. Берінга, відкрився невідомий до цього острів, названим Островом Святого Діоміда, адже саме цього святого був присвячений день, в який і сталося відкриття. Правда, це відкриття було забуто, і, в 1811 р, в ході навколосвітньої мореплавання росіянина О. Коцебу, на кораблях “Підприємство” та “Рюрик”, в Беринговому протоці були побачені два острови. Більший острів, розташований на захід від, став островом Ратманова, а менший, який перебуває на схід, отримав ім’я Острів Крузенштерна. Після того, як виявилося, що Коцебу «продублював» відкриття Берінга, що не розглянув в тумані другий острів, обидва острова отримали свої колишні Берінговскій назви, отримавши добавку “Великий” і “Малий” Діоміда.

Двічі відкривали і острів Ян-Майєн, що розташований на півночі Атлантичного океану, недалеко від острова Гренландія. Лаври його першовідкривача належать капітану Гудзону, яке здійснило відкриття в 1607 г. Правда, ця інформація так і залишилася маловідомою. Повторне відкриття зробив в 1611 р голландський мореплавець Ян-Маєн, чиє ім’я і отримав острів.

До речі, тихоокеанський архіпелаг Самоа відкривали навіть не два рази, а три. Перше відкриття зробив голландський мандрівник Я. Роггевен в 1722, ну а після острова знову відкрив в 1768 р Л. Бугенвіль. У 1973 році французький мандрівник Лаперуз відкрив архіпелаг вже втретє.

Варто відзначити, що не тільки окремі острови і архіпелаги відкривалися повторно. Не минула ця доля і цілі материки. Згадати хоча б Північну Америку, вперше відкриту задовго до офіційного відкриття, яке належало Христофору Колумбу. Та ж історія сталася і з материками Австралії і Південної Америки. Австралія, ще в 1606 році була відкрита голландським мореплавцем Янзон і названа Новою Голландією. До пори це відкриття трималося в таємниці, щоб нова земля не була захоплена англійцями. Проте, лаври офіційних першовідкривачів материка належать саме їм. У 1770 року Австралію відкрив англійський мореплавець Д.Кук. Правда, і тут не обійшлося без конкуренції – за твердженням деяких вчених, ще в 1683 році материк був відкритий відомим піратом Вільямом Дампіром.