Герб України

Герб України

Великий Державний Герб України, відповідно до статті 20 Конституції України, встановлюється з урахуванням малого Державного Герба, як його головного елемента, та герба Війська Запорізького, і затверджується не менше як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Нову сторінку української геральдики відкрило прийняте 19 лютого 1992 року Верховною Радою України Постанова “Про Державний Герб України”, якою було затверджено”Тризуб як малий герб України” і, відповідно, головний елемент великого герба.

З найвіддаленіших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Його зображення археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Перша згадка в літописах про такі знаки належить Х століття.

За часів Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) При укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) Карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет правителя, а з іншого – тризуб.

Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання Божественного, Батьківського й Материнського – священних начал, трьох природних стихій – повітря, води і землі.

У зв’язку з тим, що до цих пір не затверджений великий Державний Герб України, Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2000 року був затверджений склад Державної комісії з підготовки та проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України.